Український дон Хуан

«Добре, якщо маєш дяку і маєш за що мандрувати. А якщо не виходить – нічого не втратиш. Усі світи можна побачити, усі знання можна відкрити в собі. Схимник у темній печері пізнає мудрість світу. Заглядай у себе – як до криниці. З уважним спокоєм і чистими думками. І втамуєш душевну спрагу». Андрій Ворон

Многії літа. Благії літа. Заповіти 104-річного карпатського мудреця – як жити довго в здоров’ї, щасті і радості / упор. Мирослав Дочинець. – Мукачево: «Карпатська вежа», 2011. – 143 с.

Колись Карлос Кастанеда відкрив світу вчення індіанців племені Які, через свого настановника та вчителя дона Хуана. Хоча правильніше було б сказати, що дон Хуан відкрився К. Кастанеді. Місцеві індіанці називали його «брухо», що в перекладі з іспанської означає «знахар», «ведун». Старий провадив напіваскетичне життя, користувався лише всім, що подарувала природа, знав багато про властивості трав. Він прочинив двері молодому антропологу до пізнання... Навчив споглядати природу навколо та прислухатися до неї і до самого себе.

Подібне трапилось і з українським письменником із Мукачева Мирославом Дочинцем. Саме завдяки йому ми нині маємо записи українського «дона Хуана» – Андрія Ворона із Закарпаття.

Років двадцять тому Мирослав Дочинець, тоді ще молодий журналіст, піддався дачній лихоманці, але садівничої практики не мав. Тоді йому допоміг знайомий інженер Толя. Він привів на допомогу свого вісімдесятилітнього діда Андрія. Врешті виявилося, що молодий М. Дочинець не встигає за старим, коли шукали по узліссях саджанці-дички і виноградну лозу. Враження, за той проміжок часу, що доля подарувала їм для спілкування, М.Дочинець описав у передмові:

«Вечорами, втомлені роботою і спекою, ми сиділи під крислатим горіхом і старий розповідав мені дивовижні речі [...]»

«Зі скупих слів діда і коментарів Толі було очевидно, що доля круто потріпала чоловіка.»

«Усе, що він розповідав, я занотовував до товстого зошита, ще не знаючи як цим розпоряджуся згодом.»

Із тих бесід стало відомо, що Андрій Ворон також пописує дещо, але до самої його смерті ніхто того не читав...

Книга «Многії літа. Благії літа» – це збірка заповідей 104-річного Андрія Ворона – як жити довго в щасті і радості, яку впорядкував і підготував до видання Мирослав Дочинець, витримала 25 перевидань та увійшла до шістки найпопулярніших видань за рейтингом «Книжка року- 2010». Заповіді стосуються найрізноманітніших сфер життя людини: моральні настанови, правильне харчування, лікувальні властивості усього, що росте в нас під ногами та багато іншого. Книгу цікаво читати не лише через корисні поради, а хоча б тому, що всі вони на стільки українські, що кожен віднайде в ній щось своє.

Почитати можна тут: mihrc.org.ua/wp-content/uploads/2011/06/Многії–літа-А5.doc. , хоча приємніше завжди мати під рукою паперовий варіант, аби в хвилини єднання із собою, смакуючи зелений чай, перечитати чергову мудру пораду дідуся Ворона.

«Не хитруй з усього мати користь, а опікуйся, щоб самому бути корисним. Лоза, що не родить, скоро всихає».

«Не жени коней. Іди по життю розмірено, спокійно. І туди, куди тобі належить прийти, прийдеш вчасно».

«Чоловік, що живе з двома жінками (має коханок), вмирає набагато раніше, ніж його жінки».

«Жінкам раджу їсти повсякчас горіхи і печінку – зморшки не скоро з’являться»

«Без смородини важко вигодувати здорову і сильну дитину, сильною – просто неможливо. Це як природні дріжджі для її розвитку і росту. [...] Смородина – ягода давніх мудреців».

«Дуже важливо пити воду з джерела і криниці, припавши губами. А також, даруйте, справляти малу нужду на землю в полі чи в лісі. Так ваше тіло підживить земна енергетика».

«Читати треба не багато, читати треба добірне. Ви ж полову не їсте, не п’єте з болота...»